????????????-?????????? ???????

Document Sample
????????????-?????????? ??????? Powered By Docstoc
					      Автори:
   Романенко Ірина Михайлівна - Заступник директора з питань
державного нагляду ДП “Миколаївстандартметрологія”, член ТК-154;
   Фоміна Світлана Володимирівна – начальник сектора держнагляду харчової продукції ДП
“Миколаївстандартметрологія”

      Аннотація. У статті розглянуто питання підвищення контролю якості сокової продукції шляхом
удосконалення методів визначення якісних показників, розробки нових критеріїв оцінки справжності
продуктів харчування, проведений аналіз діючої нормативної та законодавчої бази на сокову продукцію,
викладені основні проблеми галузі та шляхи їх вирішення.


         Основні проблеми аутентичності сокової продукції та шляхи їх вирішення
      Україна за своїми кліматичними та грунтово-геологічними умовами має унікальні можливості для
вирощування і виробництва плодово-овочевої продукції та виготовлення фруктових і овочевих соків,
соковмісних напоїв у широкому асортименті.
      В усьому світі соки та нектари традиційно користуються сталим попитом. Крім освіжаючої
здатності, поживності, стимулюючої дії, гармонійного смаку, вони містять вітаміни та цілий комплекс
біологічно активних речовин, необхідних людям для повноцінного і здорового харчування, особливо на
стадії розвитку молодого організму. На жаль, середньостатистичний українець за рік вживає лише
близько 8 літрів соків, в той же час, як росіянин – 12, європеєць – 30, американець – 60 літрів.
       На географічній соковій карті України (діаграма 1) чітко видно “гарячі точки” виробництва, де
сконцентровані об'єднання, підприємства та сировинні плантації, які належать флагманам ринку.
      Самий великий індустрійний плацдарм розміщений в Миколаївській, Одеській та
Дніпропетровській областях (таблиця 1).
                                                                                                Таблиця 1
                Україна. Об’єм виробництва соків та сокової продукції по регіонам,
                                                2006-2007р

      Область                 Об’єм                  Об’єм            Приріст 2007/2006,
                          2007 рік, тонн          2006 рік, тонн              %
Україна                      1067276                 735828                   45
АР Крим                         9342                   6342                   47
Вінницька                      82960                  56291                   47
Волинська                       1854                   1596                   16
Дніпропетровська              114809                  83211                   38
Донецька                        3006                   1683                   79
Житомирська                    19247                  15176                   27
Закарпатська                   42069                  31906                   32
Запорізька                        22                    532                    0
Івано-Франківська                827                    510                   62
Київська                        1445                    815                   77
Кіровоградська                     0                      1                    0
Луганська                        115                     75                   53
Львівська                      13635                   7312                   86
Миколаївська                  489758                 289566                   69
Одеська                       220079                 202856                    9
Полтавська                        56                     54                    4
Рівненська                      5222                   4327                   21
Тернопільська                   7673                   6703                   15
Харківська                      4870                   2084                  134
Херсонська                      8137                   4877                   67
Хмельницька                    16879                        7842                     115
Черкаська                       3342                        2006                      67
Чернівецька                    15147                        4797                     216
Чернігівська                    6779                        5260                      29
м. Київ                           3                           6                        0



                                            Діаграмма 1.
                          Україна. Регіональний розподіл виробництва соків,
                                   нектарів, напоїв, морсів, 2007 р.
                                                            Житомирська;    Хмельницька;
                                              Закарпатська;      2%              2%
                                                   4%                               Чернігівська;
                          Дніпропетровська;                                              1%
                                 11%
                                               Вінницька;
                                                   8%                                        Львівська;
                                                                                                1%

                                                                                           Інші;
               Одеська;                                                                     5%
                 21%




                                                                   Миколаївська;
                                                                       45%


      Саме тут, ближче до півдня країни, дислокуються вітчизняні сокові гіганти – ТОВ “Сандора”
(Миколаївська обл.), СП “Вітмарк-Україна” (Одеська обл.) та ЗАТ “Ерлан” (Дніпропетровська обл.).
Локальні осередки виробництва соків розміщені в центрі та на заході України. В центрі помітний
розвиток сокозаводів Житомирської та Вінницької областей. Західний дивізіон представлений
регіональними виробниками – закарпатські, хмельницькі, чернівецькі, львівські підприємства. Серед
регіоналів помітні соковики з високим потенціалом: компанія “Майбел” (Сімферополь, Крим),
херсонські овочеконсервні заводи.
      Біля 92% українського ринку зосереджено в руках трьох консорціумів. Залишившийся сегмент
ринку розділяють між собою декілька десятків гравців (імпортери в тому ж числі), які оперують більш
як півсотнею “соковитих” марок.
      ТОВ “Сандора” (Миколаїв) - безумовний соковий лідер, контролюючий 47 % сокового ринку.
Найбільш відомі бренди: “Сандора Ексклюзив”, “Сандора Морс”, “Сандора Мультиактив”, “Сандора
Класика”, “Сандорик”, “Садочок”, “Дар”.
      СП “Вітмарк-Україна” (Одеса)– другий гравець в ринковому табелі рангів, який займає 23%
сокового ринку України. Найбільш відомі бренди: “Джаффа”, “Соковита” та “Чудо Чадо”.
      Частка ЗАТ “Ерлан” (ТМ “Соки Біола” (Дніпропетровськ) тримається в межах 20 %.
      Спільна частка компаній “Рідна марка” (Київська обл.), “Вінніфрут” (Вінницька обл.) та “Нідан +”
(Закарпаття) складає близько 7%.




                                                                                                          2
                                     Діаграмма 2.
               Україна. Відсоток ринку виробників соковмісної продукції,
                                        2007р.
                     Рідна марка,
                       Вінніфрут,
                         Нідан,     Інші,
                          7%         3%
                Ерлан,
                 20%                                                    Сандора,
                                                                          47%




                         Вітмарк,
                           23%




     За даними Держкомстату України об’єм загальнонаціонального виробництва соків, нектарів та
морсів в 2007 році вперше перетнув поділку мільйон тонн (більше 1067 тис. тонн – таблиця 1).
     Основну частку виробництва сокової продукції (більше 44%) сладають купажовані соки. При цьому
95% виноградного і апельсинового, 65% яблучного, а також зверх 50% томатного соку займають соки від
трьох основних соковиробників.
     Об’єм світового виробництва плодових соків оцінюється на теперішній час в 30 млрд. літрів на рік
при обігу вище 30 млрд. доларів.

                                    Основні проблеми сокового виробництва

     Переконливі економічні показники сокового виробництва обумовлюють появу великої кількості
контрафактної (фальсифікованої) сокової продукції.
     Ознака, яка характеризує походження продуктів, визначається терміном “натуральні харчові
продукти”. Фальсифікація натуральних харчових продуктів, як правило, пов’язана з імітацією
природного походження, природних складників, властивостей і інших ознак та здійснюється в процесі
технології, встановленої для відповідних груп харчових продуктів, з використанням обмеженого переліку
харчових добавок та інгредієнтів.
     Серед основних видів фальсифікації сокової продукції можна виділити два аспекти –
пересортування та підробку, в результаті чого створюється синтетичний продукт, пропонуємий як
натуральний.
     Перша проблема (пересортування) носить більше економічний характер та не загрожує здоров'ю
людини.
     Методи, якими користуються недобросовісні виробники цієї фальсифікації, відомі як – розбавлення,
заміна високовартісних компонентів дешевими, використання компонентів не передбачених НД та
рецептурою і ін.
     Фальсифікація (підробка) сокової продукції потенційно небезпечна для здоров'я людини, оскільки до
складу продуктів можуть додаватися потенційно небезпечні для здоров'я складники.
     На початку 1990-х рр. промислова Асоціація Європейського Союзу AIJN – Association of the Juices
and Nectars from Fruits a Vegetables of the European Economic Community (AIJN) опублікувала “Свод
правил Code of Practice AIJN” в якому були запропоновані базові критерії хімічного складу натуральних
соків та пюре, які регламентуються 21 показником, основними з яких є: вміст глюкози, D-фруктози, D-
ізолимонної кислоти, L-яблучної кислоти, калію, магнію, кальцію, а також формольне число.
                                                                                                   3
     Визначення цих показників потребує значних матеріальних витрат та сучасного обладнання
лабораторій, контролюючих виробництво соковмісної продукції, що дозволяє недобросовісним
виробникам вводити в оману споживачів, яким пропонують сурогат під відомими та зарекомендувавшими
себе торговими марками соків, нектарів та соковмісних напоїв.
     Опираючись на сучасні досягнення харчової хімії, можна зробити припущення про можливість
впровадження узагальнюючого показника, який би спочатку якісно, а потім кількісно дав можливість
визначати фальсифікацію соковмісного продукта.
     Серед сучасних українських вчених існує думка, що таким показником могла б бути похідна
величина, яка характеризувала б протікання сахароамінних (меланоїдинових) реакцій і різноманітних
перетворень комплексу поліфенолів рослинної сировини.
     Дане припущення базується на тому, що реакції дегідратації та термічної дегідратації вуглеводів
займають основне місце при переробці соковитої рослинної сировини. Ці реакції каталізуються
органічними кислотами, на які багаті фрукти, ягоди і овочі.
     В результаті їх протікання утворюється фурфурол, оксиметилфурфурол, які мають властивість
накопичуватися в організмі людини та є канцерогенними речовинами, тому закріплення норм їх вмісту в
готовій соковій продукції є теж одним із головних питань якості та безпеки сокової продукції.
     Вміст оксиметилфурфуролу в фруктових соках прийнятий як індикатор якості фруктових соків,
особливо для цитрусових і яблучних соків. Рівень прийнятий в законодавстві ЄС за звичай знаходиться в
межах від 5 до 10%.
     Виявлення оксиметилфурфуролу може служити індикатором неправильних умов зберігання сокової
продукції і його кількість тим вища, чим більш тривалим був цей процес.
     Насичені коричневі відтінки соку, нектару, набуті в процесі його переробки та зберігання можуть
свідчити як про порушення проведення технологічного процесу, неправильне зберігання сокової
продукції, так і про закінчений термін придатності до споживання у відношенні корисності даного
продукту. Дані хімічні та органолептичні зміни продукту в соковому виробництві ще називають
“старінням продукту”.
     НДПКІ “Консервпромкомплекс” проводить фізико-хімічні дослідження з метою розробки
комплексного критерію виявлення фальсифікації соковмісних продуктів.
     Даним інститутом уже розроблені національні стандарти на методи визначення вмісту поліфенолів,
проліну, каротину, проекти національних стандартів на методи визначення фруктози, крохмалю,
формольного числа, каротиноїдів і їх фракційного складу, сухих речовин та відносної густини соку.
     Активно на території України ведуться дослідження по обґрунтуванню комплексного критерію
попередньої оцінки аутентичності (справжності) сокових продуктів, складовим якого є хімічні, фізичні та
органолептичні показники.
     До даного часу на території України діють державні та міждержавні стандарти, які передбачають
проведення контролю сировини та готової сокової продукції лише за органолептичними, фізико-
хімічними, мікробіологічними показниками та показниками безпеки. Проте визначення повного переліку,
зазначених в чинних НД показників, не дає можливості говорити про те що дані продукти є справжніми
(натуральними), і тим більше, є корисними.
     До переліку показників, які є обов’язковими для проведення контролю якості соків, не введені
показники підтвердження справжності (аутентичності) соків та визначення вмісту барвників,
ароматизаторів, консервуючих речовин, щоб дало можливість в повній мірі провести оцінку якості
соків як малих виробників так і відомих торгових марок та переконатися у їх справжності та корисності.
     Проведення контролю продукції за органолептичними та фізико-хімічними показниками не визначає
вміст плодової частини в соковій продукції, яка регламентується чинним законодавством, тому її
фактичний вміст залишається на совісті виробників. Порушення рецептури при приготуванні соків,
нектарів та сокової продукції може призвести до “недовкладення” саме плодової частини, що може і не
вплинути на зміну органолептичних та фізико-хімічних показників, оскільки вміст масової частки
розчинних сухих речовин та титруємої кислотності може бути відрегульовано цукровим сиропом і
кислотами і ін., але такий сік можна вважати фальсифікованим.
     Також особливу увагу слід було б звернути на сировину для виготовлення сокової продукції
іноземного походження та саму сокову продукцію іноземного походження, і при проведенні процедури
сертифікації обов’язково проводити визначення вищевказаних показників натуральності продукту. Це
пов’язано з тим, що для виробництва “сокових міксів” використовують суміші концентрованих соків
                                                                                                    4
переважно іноземного походження. Ці дуже хитро приготовані суміші, так звані “мультифруктові бленди”
можуть містити в своєму складі не задекларовані їх виробником компоненти, саме: цукри, патоку,
цукрозамінники, барвники, ароматизатори, соки іншого найменування та іншого відсоткового вмісту.

    Стан нормативної бази у галузі виробництва плодово-ягідних соків

     На сьогодні в Україні в національній системі стандартизації в галузі виробництва плодово-ягідної
продукції створені і працюють наступні технічні комітети стандартизації:
ТК 23       Продукція садів, виноградників і виноробна продукція
ТК 24       Продукти з овочів і фруктів та устаткування для їх переробки
ТК 154      Соки та соковмісні продукти
     Зазначені технічні комітети стандартизації розробляють національні стандарти на плодово-ягідні
соки, свіжі фрукти, овочі, ягоди та продукти їх переробки, які містять вимоги до якості продукції, та
стандарти на методи контролювання показників якості продукції, правила приймання плодово-ягідної
продукції, пакування, маркування тощо.
       Держспоживстандарт України, у межах своєї компетенції, бере активну участь щодо покращення
ситуації при виготовленні та реалізації сокової продукції. В першу чергу це стосується розробки
нормативних документів.
       Активну участь в процесі розробки нормативної бази беруть і українські провідні виробники
сокової продукції такі як Сандора, Вітмарк, Ерлан, оскільки стандартизація відіграє значну роль у
забезпеченні виробництва конкурентно спроможної та доброякісної продукції, захисту навколишнього
середовища, дбайливого використання природних та інших ресурсів як основи постійного розвитку
національної економіки.
     У теперішній час Україна вступила до Всесвітньої організації торгівлі (ВТО) і проводить
підготовку до інтеграції до Європейського Союзу (ЄС).
У зв’язку з цим процесом збільшується роль нормативно-правової бази України, в тому числі і для
сокової галузі.
       Сьогодні Україна створює і впроваджує гнучку систему нормативної бази, яка в повному обсязі
відповідала би вимогам ВТО і ЄС та яка б швидко і адекватно реагувала на потреби національної
економіки, покупця і торгових партнерів.
       Слід зазначити, що у Плані національної стандартизації на 2008 рік ТК 24 заплановано
розроблення національних стандартів на соки замість шести стандартів колишнього СРСР.
       Всього у 2008 році ТК 24 та ТК 154 заплановано розробити близько 48 національних стандартів
на соки та соковмісні продукти, у тому числі для дитячого та дієтичного харчування, для харчування
вагітних жінок та методи контролювання показників якості.
       При цьому слід зазначити, що розроблення стандартів на методи контролювання та аналізу
показників якості продукції має важливе значення для наповнення споживчого ринку якісною та
безпечною продукцією.
       Наша держава активно встановлює зв’язки з економічно розвинутими державами, переймає
кращий досвід, адаптуючи його до сучасних вітчизняних вимог.
       Одним із основних напрямків державної політики України в області харчування населення є
формування законодавчої і нормативної бази:
    - удосконалення нормативної і законодавчої бази, яка регулює виробництво, зберігання,
       транспортування, збут, реалізацію, якість, безпеку продовольчої сировини і харчових продуктів;
    - розробка системи законодавчих актів відносно збільшення відповідальності виробника за якість
       та безпеку харчових продуктів;
    - створення та удосконалення нормативної бази продуктів дитячого харчування, лікувально-
       профілактичного та дієтичного харчування.
       Для здійснення державної політики в області харчування розроблений цілий механізм реалізації
даної політики в області здорового харчування.
       Одним із важелів механізму державної політики в області здорового харчування є удосконалення
державної системи стандартизації і сертифікації продовольчої сировини, харчових продуктів, добавок і
виробництва, приведення її до відповідності з вимогами міжнародної практики.

                                                                                                  5
        Діючі стандарти, технічні умови необхідно з часом змінювати, розробляти нові, більш досконалі,
які б враховували специфіку галузі, в тому числі сокової галузі, та дихання часу.
          На сьогоднішній день на Україні діють наступні нормативні документи, які регламентують
виготовлення сокових продуктів:
       ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення”;
      ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;
      ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги»;
      РСТ УССР 1726-83 “Сік березовий натуральний. ТУ”;
      РСТ УССР 1963-85 “Консерви. Напій з шипшини. ТУ”;
      ДСТУ 2138-93 “Консерви. Соки та напої дієтичні. ТУ”;
      ДСТУ 4008-2001      “Консерви.   Соки    фруктові,овочеві   та   овоче-фруктові   для   дитячого
харчування. ТУ”;
      ДСТУ 4066-2002      “Соки плодово-ягідні спиртовані. ТУ”;
      ДСТУ 4701:2006       “Соки плодово-ягідні зброджені. ТУ”;
      ГСТУ 15.3-16304966-002-2002 “Соки-напівфабрикати фруктові і ягідні, консервовані хімічними
консервантами. ТУ”;
      ГСТУ 46.023-2002 “Консерви. Соки плодові і ягідні купажовані, натуральні і відновлені. ТУ”;
      ГСТУ 46.025-2002 “Консерви. Напої фруктові. ТУ”;
      ГСТУ 46.087:2004 “Сік виноградний концентрований неосвітлений. ТУ”;
      СОУ 15.3-37-223:2005        “Консерви. Сік березовий купажований. ТУ”;
      ГОСТ 656-79     “Соки плодовые и ягодные натуральные. ТУ”;
      ГОСТ 657-79     “Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;
      ГОСТ 937-91     “Консервы. Сок томатный. ТУ”;
      ГОСТ 16366-78 “Соки плодовые и ягодные с мякотью. ТУ”;
      ГОСТ 18192-72 “Соки плодовые и ягодные концентрированные. ТУ”;
      ГОСТ 18193-72 “Соки из цитрусовых плодов. ТУ”;
      ГОСТ 25892-83 “Сок виноградный натуральный. ТУ”;
      ГОСТ 29135-91 “Соки фруктовые. ОТУ”.
       З 01.08.2007 року почала діяти на території України остаточна редакція основного національного
стандарту сокового виробництва ДСТУ 4283:2007.
        Цей документ, який пройшов тривалий термін апробації на виробництві (пробний стандарт
ДСТУ-П-4283:2004 вперше був введений з 01.09.2004), складається з двох частин:
       - ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»;
       - ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги».
       Документ розроблений на відповідність Кодексу Аліментаріусу та Директиви ЄС 2001/112/УС
від 20.12.2001, який регламентує міжнародні та європейські вимоги до фруктових соків. ДСТУ 4283
розроблений Технічними комітетами Держспоживстандарту України (ТК 154 “Соки та соковмісні
продукти” та ТК 24 “Продукти із овочів і фруктів та обладнання для їх переробки), до складу яких
входять представники провідних підприємств – виробників сокової продукції).
           При проведенні перевірок додержання вимог стандартів, норм і правил при виробництві,
зберіганні та реалізації соків та сокової продукції на підприємствах та оптових базах, виникають
питання стосовно одночасної дії ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та
                                                                                                     6
визначення понять», ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та
вимоги», які набули чинності з 01.08.2007 та ГОСТ 657-79 “Консервы. Соки плодовые и ягодные с
сахаром. Общие технические условия”, ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни
та визначення”.
           ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять»,
ДСТУ 4283.2:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги» розроблені, з
метою усунення труднощів, непорозуміння та суперечності, які виникають у процесі виготовлення та
реалізації соків і сокових продуктів на основі фруктової та овочевої сировини, що стосується
класифікації назв цієї продукції та вимог до маркування
           У розділі 1 ДСТУ 4283.1:2007 вказано, що терміни, установлені цим стандартом,
рекомендовано для використання, а не “обов’язкові для застосування”, як це вказано в ДСТУ
2074-92 “Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення”; у розділі 1ДСТУ 4283.2:2007
також вказано, що вимоги стандарту є рекомендованими, тому на практиці введення цих стандартів
не полегшило роботу, а навпаки ускладнило її ще більше.
           В зв’язку з введенням ДСТУ 4283.1 «Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та
визначення понять» скасована в Україні чинність ДСТУ 2074-92 “Продукти переробки овочів і
фруктів. Терміни та визначення” у частині термінів: за номерами 23 – консервований підсолоджений
фруктовий сік, 25 – консервований підсолоджений фруктовий сік з мякоттю, ... Тобто із цього
виходить, що на території України скасований термін та визначення поняття “Сік з цукром”.
           Погіршує цю ситуацію також і одночасна дія декількох стандартів стосовно сокових
продуктів з додаванням цукру, а саме: ДСТУ 4283.1:2007 «Консерви. Соки та сокові продукти.
Терміни та визначення понять» та застарілого ГОСТ 657-79 “Консервы. Соки плодовые и ягодные с
сахаром. Общие технические условия”. В ДСТУ 4283.1:2007 відсутній термін та визначення поняття
“Сік з цукром”, а сокові продукти до складу яких входить цукор в кількості більше 15г/дм3 та в
залежності від виду та вмісту фруктової частини можуть називатися “Сік з мякоттю” або “Нектар”
(“Коктейль”, “Морс”, “Напій соковий”), а не “Сік з цукром”, як то передбачено ГОСТ 657-79.
           ДСТУ 4283.2:2007, розділ 6 дозволяє для купажованих соків на спожитковій тарі зазначати
назву продукту за основним складником, якщо масова частка суми решти складників у продукті
становить не більше ніж 50% від основного складника. Інші складники зазначають в описі складу
продукту, проте дозволяється не відображати їх відсотковий склад. При цьому назва продукту
наводиться шрифтом, який в декілька раз більший, ніж шрифт яким зазначають складники продукту.
Дана неоднозначність вводить споживачів в оману, оскільки споживач купуючи “Персиковий сік”
намагається отримати саме персиковий сік, а не 51% персикового пюре в складі продукту та 49%
яблучного пюре, при цьому йому не надана навіть інформація щодо відсоткового складу
продукта, а склад продукту наведений лише в порядку переваги складників без зазначення їх
відсоткового вмісту.
        Такі неточності в НД сприяють недобросовісній конкуренції виробників даних видів продукції,
ускладнюють об’єктивне проведення перевірок та викликають обурення споживачів, яким логічно не
зрозумілі вимоги даного стандарту.
        Виробники сокової продукції при її маркуванні дозволяють собі використовувати напис “100%
натуральний продукт” і апелюють, що даний напис не суперечить чинному законодавству.
       І неможливо з ними не погодитися, оскільки в нормативній та законодавчій базі на даний час
взагалі не стандартизоване поняття “натуральний продукт”, тому написи на маркуванні сокової
продукції і харчової продукції взагалі у вигляді: “100% НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ”, “ПРОДУКТ
НАТУРАЛЬНИЙ НЕ МІСТИТЬ КОНСЕРВАНТІВ”, “НАТУРАЛЬНИЙ ПРОДУКТ БЕЗ
КОНСЕРВАНТІВ”, згідно
ДСТУ 4518:2006 “Продукти харчові. Споживче марковання. Загальні правила” (розділ 4,п.4.5,
пп.4.5.1.5), дозволені лише за наявності у виробника документального підтвердження цієї інформації
відповідними центральними органами виконавчої влади згідно з установленим порядком.
           Так, дійсно, виробники можуть підтвердити документально лише наявність чи відсутність
деяких консервантів, барвників, ароматизаторів (тих, які можна визначити в Україні, а скільки їх існує і
яких саме взагалі невідомо), а підтвердити натуральність ніхто і не намагається, бо хто ж буде
підтверджувати те що не є обов’язковим і на що не визначені критерії оцінки.

                                                                                                           7
           Наприкінці хочеться побажати, щоб українці споживали не тільки гарну сокову продукцію, але й
    натуральну, а значить і безмежно корисну.


                                    Висновки

1. Збільшення обсягів виробництва та споживання сокової продукції з року в рік має породжувати культуру
   виробництва даних видів консервів.
2. Конкурентна спроможність продукції можлива при її високій якості, а якість залежить не тільки від
   технології та культури виробництва, а насамперед, від правильно визначених та науково обґрунтованих
   показників, які повинні змінюватися із зміною технології виробництва.
3. Автори запропонували застандартизувати поняття справжності харчових продуктів та визначити основні
   критерії оцінки справжності.
4. Одна із основних проблем перенасичення споживчого ринку з одного боку продукцією, яка відповідає
   вимогам НД, але при цьому не є справжньою, це відсутність критеріїв оцінки якості, якими повинні
   доповнюватися чинні стандарти з потребами часу.
5. Запропоновані авторами критерії оцінки автентичності сокової продукції дозволили б ще на один крок
   наблизитися до світових стандартів якості та підвищити конкурентоспроможність продукції вітчизняного
   виробництва.



                                                   Література

      1. ДСТУ 4283.1:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Терміни та визначення понять”;
      2. ДСТУ 4283.2:2007 „Консерви. Соки та сокові продукти. Номенклатура та вимоги”;
      3. ГОСТ 657-79 „ Соки плодовые и ягодные с сахаром. ОТУ”;
      4. ДСТУ 2074-92 «Продукти переробки овочів і фруктів. Терміни та визначення»;
      5. ДСТУ 4518:2006 «Продукти харчові. Споживче маркування. Загальні правила»
      6. Шобингер І. (ред.) Фруктовые и овощные соки : научные основы и технологии / пер. с нем. Под
         общий научный ряд. А.Ю. Колеснова, Н.Ф. Берестеня и А.В. Орещенко. – СПб: Профессия, 2004 –
         640 с.
      7. Эрл М., Эрл Р., Андерсон А. Разработка пищевых продуктов. – Пер. с англ. – СПб: Профессия,
         2004 – 420 с.
      8. Шуманн Г. Безалкогольные напитки: сырье, технология, нормативы. – Пер. с нем. – СПб:
         Профессия, 2004 – 256 с.
      9. Технологія консервування плодів, овочів, м´яса і риби. Підручник / Б.Л.
           Флауменбаум, Є.Г. Кротов, О.В. Загибалов та ін.;
           За ред. Б.Л. Флауменбаума. К.: Вища школа, 1995. – 301 с




                                                                                                          8

				
DOCUMENT INFO
Shared By:
Categories:
Tags:
Stats:
views:20
posted:11/25/2011
language:Ukrainian
pages:8